|
Наш співрозмовник: Юрій ТАРНАВСЬКИЙ – поет, прозаїк, перекладач, співзасновник Нью-Йоркської групи, співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника «Нові поезії», лінґвіст і фахівець з комп’ютерних інформаційних технологій, доктор філософії. Народився в м. Турка Самбірського повіту (Бойківщина) в родині вчителів. Восени 1944 року родина виїхала до Німеччини. Наприкінці 1951-го після закінчення восьмого класу гімназії в таборі переселенців Шляйсґайм біля Мюнхена склав матуральні іспити. У лютому 1952 року родина прибула до США й оселилася в Ньюарку (штат Нью-Джерзі). Після закінчення Ньюаркського коледжу інженерії працював у фірмі ІВМ, де в 1962 році очолив відділ прикладної лінгвістики. З 1965-го року працював над проблемами комп'ютерного навчання, архітектури комп'ютерних систем, базах даних. 1975 року розпочав студіювати теоретичне мовознавство, спеціалізуючись у трансформаційно-породжувальній граматиці. В 1977 році здобув ступінь магістра, а в 1982-му - доктора філософії, захистивши дисертацію на тему:"Знаннєва семантика", після чого зосередився на проблемах штучного інтелекту.
Після завершення праці в IBM був членом Гарріманського Інституту при Колумбійському університеті, професором української літератури й культури у відділі слов'янських мов, а також співкоординатором української програми (1993-1996) у цьому ж університеті.
Автор низки поетичних та прозових книжок.Зокрема,в Україні видано тритомник його творів, до якого ввійшли«6х0» (повне зібрання драм), «Їх немає» (зібрані поезії від 1970 до 1999 року) і «Не знаю» (вибрана проза), «Квіти хворому» (есеї та розмови) (2012). Автор перекладів англійською мовою українських дум, творів М.Коцюбинського, В.Стефаника, М.Хвильового та українською творів Ф. Гарсія Лорки, П.Неруди, С.Ново, Г.Тракля, Е.Паунда, С.Беккета. Крім того, він автор низки книг англійською мовою - художньої прози: «Менінґіт», «Три бльондинки і смерть», «Короткі хвости», «Крокодилячі усмішки» та трилогії «Ефект пляцебо»; збірки гевристичної поезії ModusTollens і вибраних есеїв та розмов «Право на забуття». Твори письменника перекладено англійською, французькою, івритом, італійською, німецькою, польською, португальською, румунською та російською мовами. Окрім української й англійської, блискуче володіє іспанською мовою. Член групи авангардних американських письменників FictionCollective. Мешкає й працює у м. Вайт Плейс (штат Нью-Йорк).
-Зовсім випадково, блукаючи інтернетом, дізналася, що Ви не лише знаний поет з освітою інженера-електроніка й професійною кар’єрою в ІBM, а й лінґвіст. І що Києво-Могилянська Академія в Києві зацікавилася вашою докторською дисертацією KnowledgeSemantics («Семантика, базована на знанні»), написаної ще в 1980-х роках у Нью-Йоркському університеті, й узялася видати її українською мовою окремою книгою. Чому ця тема такої давності, на вашу думку, зацікавила студентів і викладачів Могилянки сьогодні?
- Завдячую це професору Орисі Демській, якій я майже випадково переслав копію дисертації після того, як вона, натрапивши на мою давню статтю «Література й мова», запросила мене брати участь у мовознавчій конференції пару років тому. Професор Демська вирішила, що варто було б перекласти та видати працю українською, увівши таким чином тему та термінологію трансформаційно-породжувальної граматики (transformational-generativegrammar)в українську науку. Це є найсучасніша галузь мовознавста, але, наскільки мені відомо, праць таких українською досі не було.
Працювали ми над перекладом спільно - частину його зроблено в Києві, але я його авторизував, а частину зробив я сам. Розробив я теж англійсько-український та українсько-англійський словник технічних термінів та висловів, десь коло 1200 гасел кожен, який подається з текстом дисертації. Книжка повинна вийти в червні цього року, якщо дістануться на неї кошти.
- Що Ви вкладаєте в це поняття «семантика, базована на знанні»?
- Це теорія про те, як мовець пояснює речення, яке чує чи читає. Описує вона семантичний складник у так званій зміненій розширеній стандартній теорії (revisedextendedstandardtheory) Ноама Чомського, що становила найновішу на той час теорію мовного вміння в породжувальній лінґвістиці. Вона є радикальним відходом від усіх теорій того часу, які були побудовані на розкладальнім підході до семантики, тобто, старалися представити значення речень за допомогою універсальних семантичних примітивів, постулюючи рівень, на якім значення речень було б представлене. Стикалися всі ці теорії із серйозними труднощами, які ніяка з них не змогла подолати. Знаннєва семантика, чи знаннєбазована теорія (knowledge-basedtheory), як я її називаю, відкинула потрeбу рівня представлення значення, стверджуючи, що такий не існує, а що мовці пояснюють речення, прирівнюючи його до того, що знають, що представлене в теорії як база знання (knowledgebase). Згідно з теорією, вихід із семантичного складника в теорії Чомського, так звана поверхнева структура, поповнена слідами (surfacestructureenrichedbytraces), перекладається в семантичну позначку (semanticmarker),виражeну в позначенні логіки предикатів вищогопорядку. Наклавши цю позначку на базу знання, яка представлена в тім самім позначенні, отримується ряд висновків чи означень, які поєднуються в так звану означальну статтю (implicationalclause), що становить частину значення речення. Але саме значення не є частиною теорії, а радше, ілюстрацією задіяння її механізмів. Себто, теорія стверджує, що значення є зaлежним від бази знання мовця, і що ця база може бути суттєво різною для різних мовців. База знання ж не є частиною теорії, а довільною, способом представити механізми теорії. Теорія не втратила своєї вагомости до сьогодні.Передмову до книжки написав професор Рей Доґерті, один із перших учнів Чомського і його колеґа, який був моїм керівником під час праці над дисертацією.
- Давайте спробуємо «накласти» цю наукову теорію на реальне життя. За Вашим твердженням, «значення чи в деяких випадках його відсутність, походить від знання, яке слухач приносить до процесу пояснювання...» Чи не тому в сучасну українську розмовну (не нормативно-словникову) лексику з англійської мови переходить стільки слів і термінів, значень яких люди в Україні часто не знають і тому вживають їх у зовсім іншому контексті. Взяти хоча б одне з найпопулярніших слово на «F...». Як це впливає на розвиток сучасної української мови? Збагачує її? Збіднює? Калічить? Допомагає народам легше порозумітися?
- База знання включає і мовне, і немовне знання, різниця між якими не цілком ясна. Але вміщування чужих слів у мову не можна вважати поповненням бази знання. Це, радше, зміна мови. Зміни є неуникнимими для живих мов, оскільки зміна становить ріст, але те, що діється з українською мовою сьогодні, це, радше, хвороба, ніж ріст, і хвороба ця виглядає невиліковною. Дехто сказав би «термінальною», так як кажуть вже чи не всі «летальна», замість «смертоносна» зброя, що було б куди більше зрозумілим пересічному українцеві. Сумніваюся, що всі розуміють слово «летальний». Припускаю, що дехто думає, що воно означає «літак». Насправді ж воно походить від назви ріки Лета.
Правда, приклади цього, це здебільшого англіцизми, і можна було б сказати: «Чому б ні? Це віддаляє нас від «русскаво міра». Але насправді, це теж форма русифікації, бо те саме діється в російській мові, і я маю враження, що ці «англіцизми» приходять до української мови через російську і є, радше, русизмами. Отжe, явище це подвійно шкідливе. Якщо б українська мова стояла стійкіше на ногах, то багато з того можна було б прийняти без застережень, але вона настільки розхитана внаслідок принижування мовами сусідів і внаслідок цілеспрямованої довготривалої русифікації, що я вважаю, що треба боротися всіма силами проти цих запозичень. Чим більше унікальною буде українська мова, тим легше буде її зберегти.
- Що, на Ваш погляд, сьогодні є основним джерелом розвитку й формування сучасної української мови? Років двадцять-тридцять тому чимало мовознавців вважали, що « українське село»... А сьогодні, в часскайпів та ай-фонів?
- Я властиво не бачу ніякого суцільного руху, спрямованого на розвиток української мови. На село, очевидно, не час вже покладатися, і воно вже не може бути джерелом українськости. Джерело це занечищене так само, як і місто. Та й не такі тепер часи, щоб село могло стати тут у пригоді. Це XXI сторіччя, й Україні потрібна мова XXI сторіччя.
Тобто, треба розвивати мову, якою говориться в цім сторіччі, - технічні терміни, абстрактні поняття й тому подібне. В цім мусить брати участь верхівка українського суспільства - письменики, науковці, інтелектуали. Основним джерелом цього повинні бути наукові інституції та держава, а дошкою відштовху – праця, зроблена в Україні в 20-х роках, норми та словники, розроблені тоді, які треба оновлювати та розширяти. Й насамперед позбутися повністю російських елементів - правопису, граматики, лексики й навіть вимови. Я не можу вийти з дива, як українці тримаються руками, ногами, ще й до того зубами тих безглуздих норм, які були прищеплені українській мові в часи російської окупації, наприклад покаліченого правопису, неграмотних правил транслітерації і т.ін. Варто згадати хоча б відкинення букви ґ і вживання х для чужого h. Ось кілька прикладів: хот дог замість гот доґ, Ханс замість Ганс, Ханна замість Ганна, Гьоте замість Ґете, Марчин замість Марцін, Афіни замість Атени (пишемо ж теологія а не феологія). Також маємо такі кумедні речення, як, Кличко битиметься з Гловацкі.... Немає тому кінця. Все це було б смішним, якби не було таким сумним. В Україні має тепер проходити десовєтизація. Виправити таке теж повинне уважатися десовєтизацією. Але цьому упираються завзято, як упираються перейменуванню міст. Дурні та вперті ми люди...
- Хотілося б детальніше зупинитися на науковій термінології. У своєму професійному житті (і як письменник, і як фахівець-комп’ютерник) Ви завжди працювали на стиках лінґвістики та ІТ-технологій. Ви прихильник уніфікації наукової термінології чи виступаєте за те, щоб українська мова творила свої відповідники науково-технічних термінів?
- Я дуже за побудову технічних термінів на основі українських коренів, себто за застосування калькування замість фонетичного запозичення. В перекладі моєї дисертації ми робимо саме це, і виходить воно, як на мене, дуже непогано: знаннєва семантика, знаннєбазована теорія, породжувальна граматика, пізнавальниа наука (cognitivescience), мічене дужкування (labeledbracketing), вгніждження (nesting), рідномовець (nativespeaker), мовний разок (languagestring) і так далі. Я дуже хотів би, щоб те, що ми зробили, прийнялося і щоб воно дало поштовх до подібних зусиль в інших ділянках науки.
- Як би Ви переклали українською, наприклад, @, selfie, keyboard, printer, roaming, fundraising..?
- О, це гарне запитання для мене, як поета - «а» в дірці, самоклац, буквотик, друкарка (це вже існує), бурлакування, коштопошук. До речі, crazyglueя переклав би як пекельний клей, а genderstudiesяк родознавство. Гендерні студії звучить дуже бридко. Не знаю, хто це видумав. Нагадує воно мені якусь венеричну хворобу.
- Існує Міжнародна організація стандартизації (ISO), яка видала спеціальний документ InternationalUnificationofConceptsandTerms, де сказано, що технічні терміни «для успішних контактів» повинні мати однакове значення в усіх мовах, де вони використовуються. Ви з цим погоджуєтеся?
- Я не певний, що означає «однакове значення» -ті самі слова, тобто запозичення, чи кальки, побудовані на коренях мови? Повинно б бути останнє, а не перше, бо це передавало б значення слів, до чого я, як вже сказав, схиляюся. Але на практиці всі ці міжнародні терміни-новотвори - це майже завжди запозичення, здебільшого запозичення з англійської мови, і мені вони не подобаються.
- Як Ви ставитеся до комп’ютерних автоматичних перекладачів текстів з однієї мови на іншу? Бо, як на мене, вони більше шкодять, ніж допомагають. Особливо це стосується перекладів українською мовою.
- Я працював у цій ділянці багато років. До речі, перша така програма, що мала практичне застосування, була побудована групою, якою я керував у компаії IBM, для військово-повітряних сил США. Але було це багато років тому, і була вона досить примітивною. Я не добре ознайомлений з тим, що доступне сьогодні, але з того, що я бачив, воно багато краще, хоч все ще далеке від того, що очікуємо від людського перекладу, і таким залишиться ще довгий час. Проблеми тут величезні. Ми розуміємо мову не тільки на підставі мовного знання, а й знання світу, і закодувати таке в автомат справа дуже складна. Але всі ці програми мають практичне значення і відкидати їх непотрібно. Хоч треба розуміти, з чим мається справу. Український GoogleTranslate, наприклад, часами буває корисним, але часами ж повністю розпадається і видає безглузде. Треба бути дуже обережним із ним.
- Політичне, постмайданне запитання. Чи можна, живучи в Україні, називати себе патріотом, але розмовляти російською мовою?
- У принципі, так. Але є патріоти багатьох ступенів - чим вищий ступінь, тим більшй патріот. Наприклад той, хто голосує за патріотичні сили, це патріот, але той, хто і голосує, і дає гроші на патріотичні цілі, це вже патріот більший. А той, хто іде воювати на Донбас, то вже патріот дуже великий. І той, хто розмовляє українською, більший патріот, ніж той, хто нею не розмовляє, якщо в усім іншім вони однакові. Україні потрібно якнайбільше патріотів, і треба пригортати їх усіх, але треба, щоб українські патріоти розуміли, що підтримка української мови є необхідною для збереження України. Теж, говорити до себе самого російською, це одне, а говорити до всіх інших російською і посилати дитину до російськомовної школи, це вже інша справа. Патріотизму тут я вже не бачу. А російськомовний український урядовець, це справа ще гірша. Але на останнє повинні бути закони, і якщо їх немає, чи їх не дотримується, то треба нам іншого уряду. А звичайним людям треба дати зрозуміти, що кожне російське слово, вимовлене українцем, - це вода на путінський млин. І якщо ти розмовляєш російською, то одного дня Путін приїде тебе «визволяти». Свого часу про це блискуче сказав композитор Людкевич: «Нас «визволили», і нема на то ради…». Тебе «визволять» і цьому ти вже не зможеш зарадити...
Розмову провела
Катерина Кіндрась
|
